Професійно-технічне училище №4 Житомирська обл. м. Бердичів
П`ятниця, 15.12.2017, 20:44
Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Пошук

Календар
«  Травень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Архів записів

Друзі сайту

Головна » 2017 » Травень » 9 » “Слава Україні - Героям слава!”
21:20
“Слава Україні - Героям слава!”

                           “Слава Україні - Героям слава!”      

У ці травневі дні напередодні Дня пам'яті та примирення людно і гамірно у фойє головної будівлі професійно — технічного училища № 4 міста Бердичева, всі зібралися на відкриття другої зали Музею історії навчального закладу, присвяченої випускникам училища — учасникам АТО.

    Музей історії професійно - технічного училища № 4 м. Бердичева є важливим осередком патріотичного виховання учнівської молоді, засобом формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, забезпеченням духовної єдності поколінь. У 2013 році під час проведення щорічної церемонії відзначення досягнень, здобутків бердичівлян Музей історії ПТУ № 4 зайняв гідну сторінку в альманасі “Люби своє місто” та був удостоєний відзнакою року у номінації “Історію пише Бердичів”. У 2015 році Музей історії ПТУ №4 був нагороджений грамотою ради Бердичівської міської організації ветеранів України за перше місце в конкурсі на кращий музей серед закладів освіти.

    На Сході України в зоні АТО воюють колишні випускники ПТУ №4 м.Бердичева. Внаслідок активної пошукової роботи за підтвердженими даними було встановлено 200 осіб, але це не повний список. Пошук продовжується, і в подальшому в музеї з'являться нові імена героїв та їх світлини.

    “Герої не вмирають”, -  читаємо на стенді, а самі вклоняємося памяті наших хлопців. Саме в стінах училища вони зростали, мужніли, вчилися любити свою землю, свій народ, державу.

    Погасла свічка життя. На півслові обірвалася пісня, зловісна куля в одну мить зупинила її.

     Сумують у музеї квіти біля світлини Венгера Олександра Анатолійовича, на які часто падала сльоза його сина Вадима, що також навчався в училищі, обравши шлях свого батька. Нині Вадим - курсант Національної академії  сухопутних військ, вчиться, щоб у подальшому бути гідним захисником держави.

      Життя і смерть, як поруч все йде на світі. Мельничук Федір Вікторович, випускник ПТУ №4 м.Бердичева 2012 року.  Сильний духом і швидкий боєць з позивним “Леон” практично не залишав передову, ідучи на чергову військову операцію, завжди промовляв: “Я смерті не боюся, хай вона мене боїться”. Снайперська куля вцілила в голову саме тоді, коли він рятував життя мирним жителям, що потрапили під обстріл ополченців.

    Ніна Петрівна Климова веде розповідь, а в глибині душі народжується поезія на злободенну тему:

                 “Згасла свічка життя,

                                                             Серце крається, рветься з грудей,

                                  І без болю не можна дивиться

                                На потік безкінечний людей,

                                           Що прийшли із Героєм проститься.

                                                            Обірвалось життя, і молитва даремна,

                                       Не наступить для нього світанок.

                                                           Вірний син твій, державо єдина,

                Не забудь, пам’ятай,

               Що життя він віддав

                                 За незалежність твою, Україно!”

    А поруч зі світлинами - листи, малюнки, нехитрі сувеніри, що також побували на фронті. І в кожному листочку - звернення до солдат зі словами любові та подяки. І в кожному малюнку - “повертайтеся живими, ми вас любимо, ми гордимося вами, Україна єдина, бережіть Україну!”

    В центрі експозиції - військова палатка з ліжком, столом, поруч - піч-буржуйка з березовими дровами, одна з тих, які учні училища виготовляли у виробничих майстернях та відправляли в зону проведення АТО, встелена очеретом долівка, на стіні - обереги, а ще - предмети одягу, особисті речі. Стає моторошно від побаченого, адже на мить забуваєш, де ти, подумки переносишся у зону бойових дій. А поруч з палаткою - береза, на якій - пташине гніздо, у ньому мають з”явитися на світ пташенята. А ще - калина, достигле зерно, вишитий рушник, інші символи України. І поруч - маскувальна сітка, сплетена учнями училища, чекає передачі в зону АТО.

      Саме тут розумієш, що рідна земля - найсвятіша, вона - те найкраще, що у світі є.

Переглядів: 98 | Додав: ryghaya | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz